Ой, Андрію,
даруй нам надію
Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та обрядами ворожіння й кусання калити.
Виховувати у учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні;
Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.
Розвивати творчі акторські здібності учнів.
Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; українська піч;
учні – в українських народних костюмах.
Хід свята
1-й ведучий. Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку земл1, солов’їна пісне! Ти найкраща, але найбільше твоє багатство — народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.
2-й ведучий.
Українці — то є назва славного народу,
Україна — то край славний, аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний, i степи, i гори,
I як мені Україну щиро не кохати,
Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти
1.Є багато країн на землі
В них – озера, річки і долини.
Є країни великі й малі,
Та найкраще завжди Батьківщина
2.I тому найдорожчою нам
Є i буде у кожну хвилину
Серед інших країн лиш одна —
Дорога нам усім Україна!
1.Що таке Україна? За віконцем калина,
тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата, під тополями хата,
Під вербою криниця, золотиста пшениця.
Серед лугу лелека і діброва далека.
(Звучить пісня «Рідня моя рідня!»)
2-й ведучий. 3 давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.
1-й ведучий. Одним iз свят, яке завжди відзначали нaшi батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.
2-й ведучий. Це свято відзначається 13 грудня i вважається днем пам'ят1 мученицької смерті одного iз дванадцяти апостол1в Христових — Андр1я Первозванного.
1-й ведучий. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорб1в поставив хрест i сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.
2-й ведучий. День Андр1я Первозванного — найцікавіший. Від нього вiє чарівною староукраїнською стихією. 3 давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю — дізнатися, чи вийде заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.
1-й ведучий. Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, a ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.
2-ий ведучий
Українські вечорниці
Починаємо в цей час!
Хай веселий сміх іскриться
В серці кожного із нас!
Хай дзвінке вкраїнське слово
Пружно рветься в небеса!
Наша пісня пречудова
Хай ніколи не згаса!
Обійдіть весь світ безмежний ,
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб пісенний,
Як у нас на Україні!
(Тихо лунає музика. Українська світлиця. Святково прибрано лавки, стіл, піч, макітри. На стінах вишиті рушники, доріжки, серветки. На столі на вишитому рушнику — запашний хліб, сіль).
Галя (прибирає i співає):
Зайди, місяченьку, за чорную хмару,
Там мати шукає своїй доні пару,
Шукає, шукає багатого сина,
А її кохає бідний сиротина.
Кохає, кохає ще й думає брати,
А тій же парі завадила мати.
Дівчина кохала хлопця молодого,
А її віддали за вдівця старого,
За вдівця старого роки марнувати
Мати (перебиває). Чого, доню, сумної заспівала? Bcix хлопців відженеш такою невеселою від нашої хати.
(Ставить на стіл макітри).
Галя. То так...І сама не знаю, мамо, сумно чогось і неспокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже, тільки б у один не обминув.
Мати. Не сумуй, Галинко (підходить ближче). То просто вечір такий таємничий, і місяць он як ясно світить.
(Дивляться на небо) (Чути спів дівчат)
Все буде гаразд. Може, той один і не обмине. Петро дуже на тебе задивляється, такий поважний, багатий.
Галя. Ой, мамо, і не говоріть мені про нього. От і дівчата вже йдуть.
(Дівчата співають. Звучить пісня «Я красива зроду»).
1-а дівчина. (Сміх). Слава Богу, в вашій хаті!
2-а дівчина. Добрий вечір, тітонько. Чи можна в вашу хату?
Мати. Слава навіки. Заходьте, дівчата, сідайте. Зараз вареників на всіх наліпимо. Може, ще гості будуть. (Порається).
3-я дівчина. Може, й хлопці? І Іван, га? (До 4-ї дівчини).
4-а дівчина. Може! А може, й Роман?
3-я дівчина. Може!
1-а дівчина. А може, й Панько? (Сміються).
Галя. Панько — то Панько. Чи не так, дівчата?
Всі. Угу.
Мати. Та ну вас. Що ви ще розумієте.
2-а дівчина. Ох, дівчата, якби то знати, хто той суджений! Хоч би краєчком ока глянути.
Мати. А чом би й ні. І не тільки краєчком. Сьогодні ж Андрія. Знаєте, дівчата, всі ворожіння в цей вечір починалися з ночі, в яку народився один із апостолів Ісуса Христа — Андрій Первозванний. Давайте попросимо Андрія.
Дівчата. Андрію, Андрію, на тебе я надіюсь. Хочем долю свою знати, просим тебе помагати.
Мати. Ось як скуштуєте цих вареників і дізнаєтеся, ким буде ваш суджений. А щоб дізнатися ім'я хлопця — судженого, потрібно підійти до першого незнайомого чоловік і під будь-яким приводом запитати, як його звати. Таке й буде ім'я чоловіка.
1-а, 2-а дівчина. Давай спробуємо. (Пробують).
3-я дівчина. А я чула про ворожбу зі стрічкою.
4-а дівчина. На нитку кожна з дівчат прив’язує свою стрічку. Чия стрічка перша згорить, та й дівчина цього року заміж вийде!(Ворожать)
4-а дівчина. Якою буде моя доля? (Хтось стукає)
2-а дівчина. Ой, хто там?
3-я дівчина. Мамо, я боюсь.
Мати. Та не бійтеся, дівчата. Доню, засвіти світ;
1-а дівчина. Та це ж Панько! І дівчата з ним.
5-а, 6-а дівчата. Добрий вечір! Слава Богу!
Панько. Помагай вам Бог!
Мати. Слава навіки. Добрий вечір. Дякую! Як ви налякали нас
Панько. Справді? (Усі сміються). А я й не хотів, їй-Богу, не хотів!
Мати. Гаразд. Ану, дівчата, проходьте, сідайте. І ти, Панько, заходь.
Дівчата. Дякуємо.
Панько. А я б пампушок з'їв би (заглядає в посуд).
2-а дівчина. Та ну тебе… Почекай трішки! А давайте, дівчата, заспіваємо та потанцюємо.
(Танок «Сало» Поплавський»)
Мати. А ти що там, Паньку, робиш?
Панько. Хочу й собі поворожити. Може, і я заміж вийду. (Ворожить на квітках «любить — не любить»).
Мати. Хлопці не ворожать, і що ти собі видумав.
(Стук, грюк).
4-а дівчина. Ой, Ромко!
3-я дівчина. Іван там (причепурюються, входять).
Роман. Добрий вечір, господине!
Іван. Слава Богу в вашій хаті!
Мати. Слава навіки! Бачу, до моєї хати ще не заросла стежка. Добрий вечір, хлопці! Проходьте до хати та сідайте.
Роман. Спасибі, тітонько.
Іван (не сідає). Спасибі, господине, що пустила в хату (дивиться на Романа, поправляє, кафтан)
Роман Ой на Андрія гадали дівки,
Щоб не лишали їх парубки.
А ми всі ходили в сусіднє село,
Щоб нашим дівкам заздрісно було.
По інших селах маємо дівчат,
У наших із-за тину лиш носи стирчать.
Хай же шукають собі вдівців,
Чи десь по селах чужих хлопців.
Іван
А дівчина-горлиця
До козака горнеться,
А козак, як орел,
Як побачив — так і вмер.
1-а дівчина.
Ти до мене, ти до мене не ходи,
Куций коротенький,
Бо до мене, бо до мене ходить хлопець
Високий тоненький.
Роман
Штани мої шаровари,
Штани мої сині.
Чом до мене дівки липнуть,
Як до браги свині?
Іван.
У селі в нас густо хати,
Вітер не повіє.
Сама мати ложки миє,
Бо дочка не вміє.
Иой, хто ж то
Пішов понад вербами?
То наші хлопці
Світять ребрами.
Ой гоп, штани лоп, ,
Холоші діряві.
Зате мене дівки люблять,
Що я кучерявий.
3-я дівчина.
Вареники з маком їла,
Чорнявого полюбила.
Роман
По дорозі жук, жук,
По дорозі чорний.
Подивися, дівчинонько,
Який я моторний.
Господиня. Проходьте, проходьте, якраз у пору. Поспішайте, дівчатонька, все приготувати, бо вже пора вечорниці всім нам починати! Ось, наліпіть вареничків біленьких, смачненьких.
Господар Та дивіться, дівчата,щоб були смачними,а не такими, як оті, що я з кумом варив!
3-я дівчина.Дядьку Микола, а як Ви вареники ті варили? Розкажіть!
Госродар. Ось послухайте, дівчата.
Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка що не зварить, все не так.
Вередує: - як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он, торік я в ресторані, - каже, - був
Ледве миску з декелями не ковтнув.
Там таку дають підливку, смак і шик !
З нею можна з’їсти власний черевик.
Раз, в неділю ми зостались без жінок,
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумам закурили, сидимо.
Кум наліво, я на право – плюємо.
Не зоставили нам їсти, то й нехай…
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Пів мішка муки насипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій – макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки – красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто виклали на стіл ми, тай січем…
Я, ножівкою, а кум мій – сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього – сир.
Кум по кухні походжав, як командир.
Хай живіт, говорить, лопне, а жінкам
Отакенького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так, не більше двох годин.
Бачим, збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випира із казана.
Кум говорить: - ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо
Кум виделкою, я ложкою – їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
- Ну, цікавиться, - як враження твоє?
Я показую на пальцях та стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба – не ковтне!
Я як двину його в шию кулаком.
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму, а жінкам,
Я однаково понюхати не дам!
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів,
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: - пардон, мусьє кабан!
Вибачте, не знав, що ви – гурман.
Може, ви вже захотіли в ресторан?
І надів йому на голову казан…
3-я дівчина Ой, і потішили Ви нас, дядьку!
Панько. А послухайте, що я вам розкажу!
ЯК МІЙ КУМ БУВ «МОРЖЕМ»
Кум в газетах начитався про «моржів»
І скупатись в ополонці захотів:
— Загартуюся на холоді як слід —
Буду жити та брикати до ста літ.
— Я боюся застудитися,— кажу.
Кум же чваниться: — Я приклад покажу.
Рано-вранці, взявши кирки і ломи,
Ополонку пробивати вийшли ми.
Дуже дружно працювали, як завжди.
За годину докопались до води.
Кум швиденько роздягнувся: — Ну, дивись! —
Розігнався, посковзнувся, в воду — блись!
Плечі в нору, ноги вгору — тільки ляп!
Я до нього та за ноги зразу — хап!
Тяг за ноги, тяг за руки, тяг за чуб...
Витяг кума, а він синій, наче пуп.
Посадив його, питаю: — Як вода?
— Т-тепла,— каже, й зуб на зуб не попада.
Кум посидів півхвилини на льоду.
— Н-ну,— промовив,— т-ти к-купайсь, а я п-піду.
Т-ти за плечі м-мене т-трохи потруси,
Б-бо до льоду п-приморозило т-труси...—
Я узяв його за голову та смик!
— Т-ти сказився, н-ненормальний?!— кум у крик.
Він схопився, закрутився і присів,
Бо від льоду відірвався без трусів.
Бачу, кум мій закоцюб, що аж опух.
Я узяв його, закутав у кожух
Та й поніс отак додому, як дитя,
Що не вміє ще й ходити до пуття.
Жінка плаче, діти плачуть... От біда!
Кум з кожуха, наче лялька, вигляда.
— Не ридай,— втішає жінку,— все як слід...
Проживу тепер на світі до ста літ.
Не давай мені ні хліба, ні коржа.
Поклади скоріш на піч свого «моржа»
І пали солому й дрова день і ніч.
Для «моржа» найперше діло — тепла піч!
Галя. Молодець, Паньку!
Роман. А чули про недавню пригоду дядька Миколи та дядька Петра? Ні? То слухайте!
Перший кум:
(дивлячись кудись, запитує) Куме, а скажіть правду. Ваша жінка курить?
Другий кум:
Жінка? Та ви що куме! Ні, жінка не курить!
Перший кум:
Куме, а ваші діти курять?
Другий кум:
Діти? Та ні, куме, діти не курять!
Перший кум:
Куме, а ваша корова курить?
Другий кум:
Та ви що, куме, з глузду з’їхали? Корова моя – не курить.
Перший кум:
Ну а свині ваші, куме, курять?
Другий кум:
Куме, бійтеся Бога! Не наговорюйте на моїх свиней. Свині в мене не курять!
Перший кум:
Та не гарячіться так, куме! Ніхто не курить? Тоді, куме, у вас клуня горить!
Другий кум:
Господи! Горить, таки горить.
Перший кум:
Ганно! У кума клуня горить! Дзвони швиденько! Набирай «101»!
4-а дівчина.. Дівчатонька, а давайте заспіваємо господарям, хай душа ласкою та добром наповниться!
(Пісня «Ти ж мене підманула»)
(Входить «пан Калитинський» з калитою і квачем)
— Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!
(Коцюбинський ніби іде на коцюбі).
— Добрий вечір, пане Калитинський!
— Доброго здоров'я, пане Коцюбинський!
— Куди ідете?
— Іду калиту кусати.
— А я буду по писку писати!
— А я вкушу!
— А я впишу!
(Коцюбинський намагається не сміятися і вкусити. Підходять інші).
— Добрий вечір, пане Калитинський.
— Добрий вечір, пане Коцюбинський.
— Відкіль приїхав ти?
— З Литви.
— Чому так здалеку приїхав?
— Калиту кусати.
— А ти ж куснеш?
— Кусну!
— А я мазну!
Хто ще буде калиту кусати?
(«Калитинський» смішить, пробують вкусити, Співають або говорять).
Роман
А наша калита
Нам набила живота.
А тепер ми її з’їли
І за пером полетіли.
А наша калита
Та й з маком і медом.
Йди до неї, кусай її,
Сторожа не бійся.
Кусай, кусай калиту,
Але не засмійся,
Йди до неї,
Кусай її,
І назад не вертайся,
А як вдасться вдало відкусити,
Пару сподівайся.
(Ще кусають).
(Роман грає. Дівчата знімають калиту, ділять хлопцям, просять викуп).
Роман. Знімай калиту.
Іван. Хлопці, гайда збитки робити.
Хлопці. Пішли. На добраніч, тітонько!
Мати. На добраніч! А вареники? (Пригощає).
(Хлопці виходять. Роман залишається).
Роман. Дякую, тітонько! Дуже смачні у вас пироги! Мабуть, Галя пекла?
Мати. Та всі дівчата допомагали. Ну як вареники?
5-а дівчина.
Вареники мої великомученики!
Велику муку терпіли,
В гарячій воді кипіли.
Смачненьким були понапихані,
Маслом очі позаливані.
Як є сметана, то вмочайте,
А як нема – вибачайте!
Роман. Добрі! А пригостіть-но, дівчата, наших гостей вашими ласощами! Нехай теж поласують!
6-а дівчина. Залюбки.
(Мати порається біля столу, печі).
1-а дівчина. Скоро, дівчата, Миколая. От цікаво, що він мені принесе, бо торік сиру бараболю знайшла і часник.
2-а дівчина. А я — цибулю.
Мати. Треба було б колядок трохи вивчити!
Дівчата. Треба. Обов’язково вивчимо!
Дівчата і хлопці. Дякуємо, тітонько! Вже й час додому йти.
1-а, 2-а дівчата. Проведи нас, Галю.
Дівчата і хлопці. На добраніч!
Галя. Мамо, я зараз.
Ромка. На добраніч вам (виходить з Галею).
Мати. На добраніч!
Хлопці. От поволі затихають наші вечорниці.
Не забудьте, ви дороги, у наші світлиці.
Хай любов і щире слово душу вам зігріє.
Пам'ятайте вечорниці в ніч на Андрія.
Дівчата і хлопці. Запам'ятаємо.
(Пісня «Як у нас на Україні»)
2-й ведучий. Ну от і закінчилися наші вечорниці. Добре, що діти наші повертаються до минулого.
1-й ведучий. Рідними їм будуть батьківські пороги, і люди, і пам'ять. У людині повинно щось жити високе і світле.
2-й ведучий. На всі світи й віки ти озирнись,
Де слово перше вимовив колись,
Де пісня мамина і пестила, і гріла,
Ввійшла життям у душу і у тіло.
Живила серце соком на порозі,
Водою й хлібом з житньої зорі.
1-й ведучий. Не дай же їм сліпим метеоритом
Хай ще гарячим пролетіть над світом,
Не дай умерти серед нас, живих.
Хоч скільки б там не обсідало лихо,
Не дай забутися, з якого роду,
З якого кореня у світі почалися.
Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!
